Україна майбутнього - в пошуках нового архетипу

Від страху після перемоги – до образу, який здатен об’єднати націю і задати напрямок розвитку

Ініціатива Олексія Толкачова

Дослідник етики та філософії

Україна майбутнього - в пошуках нового архетипу

Від страху після перемоги – до образу, який здатен об’єднати націю і задати напрямок розвитку

Ініціатива Олексія Толкачова

Дослідник етики та філософії

Пошук архетипу в суспільній уяві

В індивідуальних інтерв’ю з багатьма респондентами я отримував різноманітні пропозиції щодо нашого національного архетипу: вовк, сокіл, міфічний рарог. Але найбільше я отримав жартівливих відповідей, що архетипом України є свиня. Начебто риси цієї тварини найбільше відповідають характеру сучасного українства – ­жадібність, неспроможність подивитися в майбутнє, як і нездатність свині “на небо глянути”. Головне – поїсти, інколи можна гучно рохкати. Але в підсумку свиню все одно пускають на м’ясо.

Погодьтеся, навіть у вигляді жартів це болісна й неприємна аналогія.

Екзистенційне запитання після перемоги

“Навіть коли ми переможемо, що далі? Яка буде Україна?”

Це запитання я чув не раз. Відчуття невизначеності та безнадії накриває сильніше, ніж страх перед ворогом. Багатьох бійців в окопах лякає думка про те, що після війни Україна буде знову така, як і всі роки попереднього державотворення, – з брехнею, корупцією, фейковою демократією та соціальним розшаруванням.

Сила мрії як чинник згуртування

Натомість амбітна мрія, захоплива візія майбутнього могла би стати потужним чинником згуртування та мобілізації соціальної енергії, що так необхідно тепер. Успішними стають ті компанії та стартапи, які мають яскраву, захопливу ідею. Чемпіонами стають ті, хто про це мріє.

Чому попередні національні ідеї не працювали

Ми або плутаємо любов із самозреченням, або з нарцисизмом. Або вимагаємо від себе неможливого, або виправдовуємо егоїзм.

Проблема – не в ідеї любові. Проблема – в тому, що ми називаємо одним словом зовсім різні речі.

Цікаві статті по темі

Давайте будемо вдячними!

Народ, я маю пропозицію. Чи не здається вам, що нас скоро в світі почнуть смачно нах%р посилати через нашу українську невдячність?

Українці заслужили цю війну

Рік душі. Можете мене після цього бити ногами, але я скажу прямо: українці самі довели себе до цієї війни — тридцять років гнили всередині, просирали країну й тепер платять за це кров’ю.

Утиски і крила духу

В школі я не розумів тих, хто порушує дисципліну під час уроку. Навіщо ти тут, якщо не хочеш слухати? Коли я в сьомому класі не хотів вчитись, так мене півроку не бачили в школі.

Особистий досвід формування візії

2012 року я спробував дати свою візію майбутнього у книжці “Омріяна Україна. Шлях до майбутнього”, де запропонував нову політичну метафізику й окреслив дороговкази на майбутнє цивілізаційне лідерство України. За 13 років книжка надихнула десятки тисяч українців, але цього виявилося недостатньо, щоб подолати негативні тенденції.

Нові дослідження та інтелектуальний фундамент

Нещодавно, в серпні цього року, вийшла фундаментальна дослідницька праця Валерія Примоста “Українське диво. Інструкція з реалізації”. Окрім глибокого аналізу іноземного досвіду та вітчизняних помилок, автор дає ґрунтовні пропозиції щодо облаштування майбутньої Омріяної України.

Восени цьогоріч заплановано презентації ще декількох робіт, які дадуть розуміння глобальної місії України у світі, бачення нової етики та нової ідеології для перемоги, цивілізаційного прориву та розквіту.

Чому ідея має бути відчутною, а не лише зрозумілою

Однак, для того щоб ідея опанувала масами, недостатньо розумних формулювань та визначень. Слова залишаться мертвими, якщо в них не повірять люди. Ідея має бути доступною всім без винятку незалежно від рівня освіти чи культури – її мають сприймати не лише розумом, але й серцем. Цю ідею необхідно відчути, побачити, прожити.

Архетипи як основа колективної поведінки

Карл Юнґ у своїй роботі “Про архетипи колективного несвідомого” писав, що саме символічні форми є визначальними для розвитку культури та формування поведінки людей. Архетипи як універсальні первинні образи та моделі поведінки, формують колективне несвідоме. Символи сприяють утворенню етносів, націй та створюють психічні й організаційні засади всього суспільного життя.

Відтак візія майбутнього України має бути не набором сухих програм та законопроєктів. Україні майбутнього потрібні нові символічні форми, художні образи, нові осяжні архетипи

Національні архетипи у світовому контексті

Чимало народів і країн визначає себе через асоціацію з певними тваринами, які стають національними архетипами. Ці потужні образи формують колективне несвідоме і закладають відповідні моделі поведінки

Приклади:

Архетипним символом США є білогривий орлан

Символічною твариною для Китаю є панда

Росія чітко асоціюється з ведмедем

У білорусів архетип – зубр

В англійців – лев

У французів – півень

В італійців – вовк

Що ж в України? Усе складно… На це запитання не зміг відповісти навіть ChatGPT – він запропонував як символічну тварину “козака на коні”

Пошук архетипу в суспільній уяві

В індивідуальних інтерв’ю з багатьма респондентами я отримував різноманітні пропозиції щодо нашого національного архетипу: вовк, сокіл, міфічний рарог. Але найбільше я отримав жартівливих відповідей, що архетипом України є свиня. Начебто риси цієї тварини найбільше відповідають характеру сучасного українства – ­жадібність, неспроможність подивитися в майбутнє, як і нездатність свині “на небо глянути”. Головне – поїсти, інколи можна гучно рохкати. Але в підсумку свиню все одно пускають на м’ясо.

Погодьтеся, навіть у вигляді жартів це болісна й неприємна аналогія.

Архетип як образ бажаного майбутнього

Візія України майбутнього потребує нового архетипного образу. Він має відповісти навіть не на те питання, ким ми є нині, а на виклик – ким ми хочемо стати. Він має при­внести позитивні риси, ознаки та моделі поведінки, які резонуватимуть як на колективному, так і на індивідуальному рівні кожному українцю.

І я пропоную у широкий вжиток такий архетип України майбутнього. Це лелека

Чому саме лелека

Здавалося б, образ банальний. Його часто зображають на рушниках, згадують у фольклорі, малюють діти. Але ми ніколи не ставилися до цього образу як до психоісторичного ядра українців, як до моделі майбутніх себе. А дарма.

Обґрунтування архетипу лелеки

01

Універсальність

Архетипна тварина має бути добре поширена в Україні, щоб люди її знали, зустрічали, взаємодіяли з нею. Можна обрати як архетип вовка або міфологічного птаха рарога. Але яка з того буде користь, якщо люди не знають поведінкових моделей і характеру тварини? Ми маємо бути в контакті з архетипом, постійно його зустрічати.

02

Культурний і міфологічний сенс

Образ лелеки має колосальне міфологічне та культурне значення для українців як символ благословення, добробуту та миру. Здавна українці намагалися облаштувати поруч зі своєю домівкою місце для лелечого гнізда, сприймали лелеку як оберіг.

03

Господарність і тяглість традиції

Лелеки – господарні птахи, що позитивно резонує з рисами українців. Облаштування власного гнізда, його збереження, передавання з покоління в покоління як символу тяглості традиції та пам’яті поколінь – це те, що варто було б підсилити в українському колективному несвідомому.

04

Сімейні цінності та демографічний образ

Лелеки – символ сімейних цінностей, вони утворюють стійкі пари й піклуються одне про одного, гармонійно розподіляють обов’язки – хіба це не символ гендерного балансу? Водночас лелеки є позитивним демографічним символом, адже в міфах саме лелеки приносять дітей.

05

Сміливість і захист свого дому

Лелека – безстрашна птаха, що відповідає характеру українців. Вони не бояться людей, уміло полюють, відчайдушно захищають своє гніздо. Ба більше, лелеки – чи не єдині птахи, що не бояться вогню. Інколи вони приносять тліюче гілля з палаючих лісів, через що все гніздо згоряє.

Архетип повернення додому

І наостанок, лелеки відлітають у теплі краї, але вони завжди повертаються на батьківщину, у своє гніздечко. Хіба це не є позитивним наративом для роботи з мільйонами українців, які виїхали за кордон від війни?

Наступний крок — культурне втілення образу

Попереду велика робота з популяризації й осмислення цього образу Омріяної України у книжках, піснях, кіно. Також нам усім належить змінитися, щоб ми не були схожі на свиней чи вовків, натомість асоціювалися з елегантними та шляхетними лелеками.

Образ України-лелеки

Тоді й Україна-лелека, сильна й гармонійна країна життя та любові, розправить крила, дивуватиме всіх своєю мудрістю та красою. Її політ стане прикладом для цілого світу.

Пошук архетипу в суспільній уяві

В індивідуальних інтерв’ю з багатьма респондентами я отримував різноманітні пропозиції щодо нашого національного архетипу: вовк, сокіл, міфічний рарог. Але найбільше я отримав жартівливих відповідей, що архетипом України є свиня. Начебто риси цієї тварини найбільше відповідають характеру сучасного українства – ­жадібність, неспроможність подивитися в майбутнє, як і нездатність свині “на небо глянути”. Головне – поїсти, інколи можна гучно рохкати. Але в підсумку свиню все одно пускають на м’ясо.

Погодьтеся, навіть у вигляді жартів це болісна й неприємна аналогія.

Екзистенційне запитання після перемоги

“Навіть коли ми переможемо, що далі? Яка буде Україна?”

Це запитання я чув не раз. Відчуття невизначеності та безнадії накриває сильніше, ніж страх перед ворогом. Багатьох бійців в окопах лякає думка про те, що після війни Україна буде знову така, як і всі роки попереднього державотворення, – з брехнею, корупцією, фейковою демократією та соціальним розшаруванням.

Сила мрії як чинник згуртування

Натомість амбітна мрія, захоплива візія майбутнього могла би стати потужним чинником згуртування та мобілізації соціальної енергії, що так необхідно тепер. Успішними стають ті компанії та стартапи, які мають яскраву, захопливу ідею. Чемпіонами стають ті, хто про це мріє.

Чому попередні національні ідеї не працювали

Ми або плутаємо любов із самозреченням, або з нарцисизмом. Або вимагаємо від себе неможливого, або виправдовуємо егоїзм.

Проблема – не в ідеї любові. Проблема – в тому, що ми називаємо одним словом зовсім різні речі.

Цікаві статті по темі

Особистий досвід формування візії

2012 року я спробував дати свою візію майбутнього у книжці “Омріяна Україна. Шлях до майбутнього”, де запропонував нову політичну метафізику й окреслив дороговкази на майбутнє цивілізаційне лідерство України. За 13 років книжка надихнула десятки тисяч українців, але цього виявилося недостатньо, щоб подолати негативні тенденції.

Нові дослідження та інтелектуальний фундамент

Нещодавно, в серпні цього року, вийшла фундаментальна дослідницька праця Валерія Примоста “Українське диво. Інструкція з реалізації”. Окрім глибокого аналізу іноземного досвіду та вітчизняних помилок, автор дає ґрунтовні пропозиції щодо облаштування майбутньої Омріяної України.

Восени цьогоріч заплановано презентації ще декількох робіт, які дадуть розуміння глобальної місії України у світі, бачення нової етики та нової ідеології для перемоги, цивілізаційного прориву та розквіту.

Чому ідея має бути відчутною, а не лише зрозумілою

Однак, для того щоб ідея опанувала масами, недостатньо розумних формулювань та визначень. Слова залишаться мертвими, якщо в них не повірять люди. Ідея має бути доступною всім без винятку незалежно від рівня освіти чи культури – її мають сприймати не лише розумом, але й серцем. Цю ідею необхідно відчути, побачити, прожити.

Архетипи як основа колективної поведінки

Карл Юнґ у своїй роботі “Про архетипи колективного несвідомого” писав, що саме символічні форми є визначальними для розвитку культури та формування поведінки людей. Архетипи як універсальні первинні образи та моделі поведінки, формують колективне несвідоме. Символи сприяють утворенню етносів, націй та створюють психічні й організаційні засади всього суспільного життя.

Відтак візія майбутнього України має бути не набором сухих програм та законопроєктів. Україні майбутнього потрібні нові символічні форми, художні образи, нові осяжні архетипи

Національні архетипи у світовому контексті

Чимало народів і країн визначає себе через асоціацію з певними тваринами, які стають національними архетипами. Ці потужні образи формують колективне несвідоме і закладають відповідні моделі поведінки

Приклади:

Архетипним символом США є білогривий орлан

Символічною твариною для Китаю є панда

Росія чітко асоціюється з ведмедем

У білорусів архетип – зубр

В англійців – лев

У французів – півень

В італійців – вовк

Що ж в України? Усе складно… На це запитання не зміг відповісти навіть ChatGPT – він запропонував як символічну тварину “козака на коні”

Пошук архетипу в суспільній уяві

В індивідуальних інтерв’ю з багатьма респондентами я отримував різноманітні пропозиції щодо нашого національного архетипу: вовк, сокіл, міфічний рарог. Але найбільше я отримав жартівливих відповідей, що архетипом України є свиня. Начебто риси цієї тварини найбільше відповідають характеру сучасного українства – ­жадібність, неспроможність подивитися в майбутнє, як і нездатність свині “на небо глянути”. Головне – поїсти, інколи можна гучно рохкати. Але в підсумку свиню все одно пускають на м’ясо.

Погодьтеся, навіть у вигляді жартів це болісна й неприємна аналогія.

Архетип як образ бажаного майбутнього

Візія України майбутнього потребує нового архетипного образу. Він має відповісти навіть не на те питання, ким ми є нині, а на виклик – ким ми хочемо стати. Він має при­внести позитивні риси, ознаки та моделі поведінки, які резонуватимуть як на колективному, так і на індивідуальному рівні кожному українцю.

І я пропоную у широкий вжиток такий архетип України майбутнього. Це лелека

Чому саме лелека

Здавалося б, образ банальний. Його часто зображають на рушниках, згадують у фольклорі, малюють діти. Але ми ніколи не ставилися до цього образу як до психоісторичного ядра українців, як до моделі майбутніх себе. А дарма.

Обґрунтування архетипу лелеки

01

Універсальність

Архетипна тварина має бути добре поширена в Україні, щоб люди її знали, зустрічали, взаємодіяли з нею. Можна обрати як архетип вовка або міфологічного птаха рарога. Але яка з того буде користь, якщо люди не знають поведінкових моделей і характеру тварини? Ми маємо бути в контакті з архетипом, постійно його зустрічати.

02

Культурний і міфологічний сенс

Образ лелеки має колосальне міфологічне та культурне значення для українців як символ благословення, добробуту та миру. Здавна українці намагалися облаштувати поруч зі своєю домівкою місце для лелечого гнізда, сприймали лелеку як оберіг.

03

Господарність і тяглість традиції

Лелеки – господарні птахи, що позитивно резонує з рисами українців. Облаштування власного гнізда, його збереження, передавання з покоління в покоління як символу тяглості традиції та пам’яті поколінь – це те, що варто було б підсилити в українському колективному несвідомому.

04

Сімейні цінності та демографічний образ

Лелеки – символ сімейних цінностей, вони утворюють стійкі пари й піклуються одне про одного, гармонійно розподіляють обов’язки – хіба це не символ гендерного балансу? Водночас лелеки є позитивним демографічним символом, адже в міфах саме лелеки приносять дітей.

05

Сміливість і захист свого дому

Лелека – безстрашна птаха, що відповідає характеру українців. Вони не бояться людей, уміло полюють, відчайдушно захищають своє гніздо. Ба більше, лелеки – чи не єдині птахи, що не бояться вогню. Інколи вони приносять тліюче гілля з палаючих лісів, через що все гніздо згоряє.

Архетип повернення додому

І наостанок, лелеки відлітають у теплі краї, але вони завжди повертаються на батьківщину, у своє гніздечко. Хіба це не є позитивним наративом для роботи з мільйонами українців, які виїхали за кордон від війни?

Наступний крок — культурне втілення образу

Попереду велика робота з популяризації й осмислення цього образу Омріяної України у книжках, піснях, кіно. Також нам усім належить змінитися, щоб ми не були схожі на свиней чи вовків, натомість асоціювалися з елегантними та шляхетними лелеками.

Образ України-лелеки

Тоді й Україна-лелека, сильна й гармонійна країна життя та любові, розправить крила, дивуватиме всіх своєю мудрістю та красою. Її політ стане прикладом для цілого світу.