Розповім вам мою улюблену притчу.
Якось прийшов мандрівник до Бога і запитав: "Поясни, що таке рай і що таке пекло?"
"Добре", – сказав Бог і повів його на екскурсію.
Вони прийшли до зали, де стояв величезний котел гарячої їжі. Навколо товпилися люди, у кожного була довга ложка, і їсти з них було дуже незручно. Кожен хотів насититися, оскільки боявся, що їжі на всіх не вистачить. Вони штовхали один одного, кричали, обзивалися, злилися, періодично спалахували бійки. У результаті всі були злі, голодні й ненаситні. "Це пекло", – сказав Бог.
Пішли вони далі. Прийшли до зали. Там було так само – такий же котел з гарячою їжею, такі ж довгі ложки. Але люди там допомагали одне одному насититися: один утримував ложку, інший допомагав черпати, третій допомагав підносити до рота, четвертого годували. Таким чином, всі були зайняті справою, всі були ситі, навколо панували порядок і гармонія, люди усміхалися і були щасливі. "Це рай", – сказав Бог.
"Неймовірно, – вигукнув мандрівник, – виявляється так легко створити рай на землі, але хто повірить, що все так просто?!