Вважається, що якщо провести достатню кількість нарад, то навіть найпростіша задача стане невирішуваною. Саме так сталося і з «українською національною ідеєю», пошуки якої тривають вже майже три десятиліття, але поки що ні до чого путнього не призвели. З одного боку напрацьовано чимало складних наукових концепцій та рефлексій, які абсолютно нецікаві суспільству. З іншого боку, українську ідею часто зводять до примітивних та порожніх слоганів, які цілком непогано споживаються масами. На фоні подібної невизначеності нерідко лунають заклики взагалі відмовитись від пошуку ефемерної ідеї, а просто жити і робити свою справу – ремонтувати дороги, долати корупцію…
Але для того, щоб Україна стала успішною в короткий строк, здійснила квантовий ривок та перейшла на новий рівень розвитку, необхідна саме Ідея. Її не замінити ані закордонними інвестиціями, ані черговою ротацією еліт. Якщо немає яскравої та зрозумілої ідеї, то немає чого очікувати від майбутнього, хіба що посередньої невизначеності.
Що править сучасним світом? Гроші? Сила? Варіантів відповідей може бути запропоновано чимало. Однак, насправді, світом досі правлять ідеї, які варті того, щоб в них вірити.
Сильна ідея здатна змінювати хід історії. Вона приваблює мільярдні капітали. Вона здатна спрямовувати армії, керувати мільйонами людей, визначати теперішнє і майбутнє.
Для початку варто подивитися, щоб робить окремих особистостей успішними? Славетні батьки чи великий та багатий спадок? Ці переваги можна доволі швидко розтринькати. Натомість ідея спортсмена стати чемпіоном рухає його щоранку вперед, до нових досягнень. Ідея винахідника робить його впливовим та привертає до нього увагу і захоплення. Ідея в основі бізнесу залучає інвестиції та веде до успіху.
Ілон Маск в основі свого злету мав саме визначну, яскраву, неординарну ідею. Так само, як з ідеї починав Марк Цукерберг, Ігор Сікорський, Адольф Гітлер чи Олександр Македонський.
Ідеї правлять світом. І ті, хто не має власної яскравої ідеї, зрештою обслуговують чужі ідейні проекти, працюють на когось.
Хіба не так само трапляється з країнами?
Ідеї бувають різними
От, власне, тепер і настає час розібратися з тим, якими бувають ці ідеї у цілих країн. І які ідеї ведуть до процвітання та успіху, а які залишають нас на узбіччі історії.
Є ретро-ідеї, або ідеї, спрямовані у минуле. Коли ми тут і зараз намагаємося ідентифікувати себе через історію, нашу спадщину, рід, коріння. Так народжувалися ідеї про Україну як спадкоємницю Трипільської культури. Або про Україну, яка пишається, що вона «козацького роду». Хоч якими б важливими не були ці усвідомлення, в сучасному світі це все одно, що пишатися лицарськими предками, шляхетним титулом або досягненнями пращурів. Це дозволяє одноразово привернути до себе увагу та отримати визнання, однак не призводить до поступу та довготривалого успіху.
Є ідеї-ідентифікатори. Вони носять часто описовий характер, констатують певну вже існуючу дійсність, вони існують тут і зараз. Прикладами може слугувати ідея хюгге для Данії. Або ідентифікація Франції як виноробної країни, яка звела його до рівня мистецтва. Ідея «єдності в різноманітті» для Європейського Союзу. Аналогічний підхід намагалися використати і в Україні, коли формулювали ідею про «житницю Європи», акцентуючи хліборобський характер нашої батьківщини. Водночас, всі три десятиліття в основі Української національної ідеї намагалися закласти «незалежність та самостійність». Ще один приклад такої ідеї-ідентифікатора з останніх років: «Україна- це Європа». Та, на жаль, у світі Україна більше асоціюється з Чорнобилем, корупцією та “failed state”. Ідеї-ідентифікатори – це як фото в соціальних мережах. Вони можуть привертати увагу, отримати лайк, однак їхній вплив доволі обмежений.
Нарешті підходимо до третього типу ідей, які є наймогутнішими серед усіх та найцікавішими для нас. Це ідеї-мрії, це прагнення, спрямовані в майбутнє, про те, якими ми хочемо бути і чого хочемо досягти. В сучасному світі вже не важливо, ким ти був, хто ти є зараз, натомість важливо лише те, куди ти рухаєшся. Саме такі ідеї захоплюють, мобілізовують, об’єднують у спільному напрямку. Саме тому компанія «Tesla» та «Apple» вириваються в лідери, в той час як про «Kodak» чи мессенджер ICQ вже практично ніхто не згадує, хоч якими б величними колись не були ці компанії та продукти.
Сила Мрії
Ідеї-мрії змушують нас вранці просинатися, наповнюють життя сенсом, привертають загальну увагу та здатні приводити до визначних вершин. В Україні століттями ідея державної незалежності була мрією. За неї гинули, страждали, боролися. Однак, здобувши незалежність, ця ідея втратила силу, перетворившись в «ідентифікатор». За ідею-прагнення євроінтеграції виступали мільйони людей на Євромайдані. Однак, що робити далі, коли вже отримали Асоціацію з ЄС? Відтак, говорячи про модернізацію Української ідеї, необхідно говорити про те, що Україні потрібна нова Мрія, яка стане дороговказом для руху й розвитку.
Імперія Македонського починалася з мрії завоювати весь світ. Ідея панування в Середземному морі для Римської імперії виражалася у формулі «Карфаген має бути зруйнований». Китай прагнув об’єднати «все під небесами». Голландія XVI століття стала лідером світової морської торгівлі, збудувавши найбільший у світі флот. Революційні зміни в Японії у XIX-XX столітті рухалися мріями про технологічну першість. Сполучені Штати Америки своєю «Американською Мрією» приваблювали найбільш пасіонарних особистостей зі Старої Європи. І, треба зізнатися, Радянський Союз умів користуватися ідеями-мріями, згодовуючи суспільству плани на п’ятирічки, обіцяючи світову революцію пролетаріату та життя при розвитому соціалізмі. Сучасні Євросоюз, Сингапур і навіть Малазія – це породжені амбітною мрією проекти.
Натомість, президент України Леонід Кучма взагалі не мав якогось стратегічного бачення майбутнього України. Інакше як розуміти його легендарний вислів «Скажіть мені, що будувати, і я буду будувати». 14 січня 2016 року під час прес-конференції президента Петра Порошенка запитали, яке його бачення «Української мрії». І замість амбітної візії Петро Порошенко видав посереднє повідомлення, що його мрія – в Угоді про Асоціацію, безвізовому режимі, залученні інвестицій… Перефразовуючи відомий анекдот, хочеться зауважити «яка країна – такі й мрії». Чи, може, навпаки, «Які мрії, така й країна»?
Чому мріяти важливо?
Справа в тому, що лише мрія, спільне бачення майбутнього – здатні об’єднувати людей. Адже в майбутньому вкрай мало суперечок, воно абстрактне, і місця в ньому достатньо всім. Зовсім інша ситуація, аніж зі сприйняттям оцінок сучасності, що відображені в ідеях-ідентифікаторах, або, тим більше, в ретро-ідеях. Адже для кожної людини минуле – це суб’єктивно пережита дійсність, сприйняття якої може бути діаметрально відмінним від суб’єктивних спогадів інших людей. Та й сприйняття дійсності не призводить до порозуміння, що особливо спостерігається в оцінці політичних подій в Україні.
Відтак, по-перше, мрія здатна об’єднувати соціум попри всі відмінності й протиріччя. Це неймовірний цементуючий матеріал.
Далі зауважимо, що особлива сила мрії полягає в тому, що вона діє на людей так само, як закоханість. Від очікування приємного майбутнього в організмі людей підвищується рівень нейромедіатора дофаміну, який відповідає також за мотивацію, прагнення вдосконалюватись і робити подвиги, а також наближає відчуття задоволення.
Саме тому на початку 90-х років минулого століття українці були значно щасливішими, аніж в останні роки. Адже тоді було очікування, що зі здобуттям незалежності життя стане кращим. От лише варто провести ринкові реформи, позбутися партноменклатури, і заживемо! Люди жили очікуванням покращень, вірили в мрію, попри гіперінфляцію, затримки із виплатами заробітних плат та відключення світла. Натомість, останні роки, після неодноразових революцій, економічних криз, втрати територій та війни, люди зневірилися. Деморалізація відчувалася саме у відсутності відчуття позитивного майбутнього. Саме цим і пояснюються рекордні відсотки тих українців, хто прагне виїхати за кордон, особливо серед молоді. Люди хочуть туди, де є майбутнє.
Відтак, по-друге, мрія здатна керувати психічним та емоційним станом людей, що вкрай важливо для ефективного управління країною та досягнення стибкоподібних результатів.
І, нарешті, одна з основних функцій Мрії – в здатності мобілізовувати енергетичний потенціал суспільства та спрямовувати його у певному напрямку. На думку багатьох дослідників, починаючи від Льва Гумільова, закінчуючи Борисом Шепатловим, кожен народ має певну потенціальну силу, яку можна називати «пасіонарною енергією» або «етноенергетикою». За відсутності консолідуючої ідеї високий рівень цієї етноенергетики може призводити до внутрішніх протиріч, конфліктів і навіть громадянських війн. Водночас, масштабні ідеї-мрії здатні не лише мобілізувати та примножити цей етноенергетичний потенціал, але й організувати його, спрямувати на досягнення певних надцілей.
Відтак, по-третє, особлива цінність ідей-мрій полягає в тому, що вони примножують силу народу, організовують її та зрушують великі маси людей в єдиному пориві для досягнення того, що на перший погляд здавалося неможливим.
Яка Мрія веде до лідерства?
Мрія – це завжди виклик. Мріяти треба про важкодосяжне, надмірне, неможливе. Хіба можна мріяти про те, щоб, наприклад, наступного місяця отримати зарплатню та купити велиспед? Це не рівень мрії, це рівень життєвого плану, завдань, цілепокладання. А от мрія про придбання власного житла або будівництво свого будинку – це вже рівень важкодосяжного. Заради такої мрії доведеться шукати додаткові заробітки, креативні рішення, мобілізувати власні сили.
Можна навіть сформулювати, що Мрія – це завжди вихід за межі досяжного і реального. Мрія – це експансія потенціалу за межі дійсності.
Амбітну мрію формулюють під час стратегічних сесій більшість успішних стартапів, бізнес-проектів та компаній. Країни і народи досягали лідерства саме завдяки ідеям-мріям та наступним експансіям. Це ті процеси, яким Україна за останні три десятки років не приділяла жодної уваги!
Ймовірно, когось може налякати це слово «експансія», адже воно переважно асоціюється із завоюваннями. А миролюбна Україна «ніколи нікого не завойовувала…» Однак, значення цього слова, як і види лідерства та експансії значно ширші за наші звичні уявлення.
Види експансії
На сьогодні можемо виділити аж п’ять різновидів експансії за своїм характером.
По-перше, це військова експансія, яка полягає в завоюванні територій, народів і країн, у творенні власних сфер впливу з подальшим формуванням імперій. В сучасному світі цей вид експансії вже давно застарів, адже він є найменш гуманним і економічно невигідним. Однак ним ще продовжують «страждати» деякі народи, утверджуючи свою претензію на лідерство в глобальному світі. Наприклад, сусідська Росія ніяк не позбудеться схильності саме до військової експансії, влаштовуючи гарячі точки як в сусідніх країнах, так і роздмухуючи конфлікти по всьому світові.
По-друге, економічна експансія. Вже згаданий приклад Голландії зразка XVI століття свідчить про те, що навіть позбавлена ресурсів, залежна від Іспанії, Голландія примудрилася здійснити економічну експансію, побудувавши власний, найбільший у світі торгівельний флот. Сполучені Штати Америки стали економічним лідером, здійснивши експансію своєї валюти та економічної моделі по всьому світові. Сучасний Китай реалізував економічну експансію, зав’язавши на собі світове виробництво товарів. Японія після другої світової війни, так само, як і Німеччина, зазнавши поразку у військовій експансії, зорієнтували свої сили, етноенергетику свого народу на реалізацією економічної та технологічної експансії. І сьогодні вони – світові лідери. Чи не це ж саме зробив Сингапур, створивши умови для залучення економічних гігантів на свою територію?
По-третє, вже згадана технологічна експансія. Вона полягає в продукуванні передових технологій та поширення їх світом. Такі країни задають порядок денний технологічного розвитку людства. В цьому полягає їхнє лідерство. Південна Корея, Малазія, Японія, Німеччина, Сполучені Штати всі вони ставлять за мету технологічне лідерство, яке є формою їхньої експансії. У 2017 році Об’єднані Арабські Емірати заявили про те, що через сто років, в 2117 році вони хочуть побудувати власне місто на Марсі. Саудівська Аравія почала роботу над спорудженням небаченого досі високотехнологічного міста НЕОМ, яке буде рушієм прогресу…
По-четверте, культурна експансія. Те, що по всьому світу люди із захопленням споживають суші паличками, свідчить про реалізовану культурну експансію Японії. Те, що в Україні цілі покоління 90-х років минулого століття зростали на голівудських фільмах, забезпечило культурну експансію США. Французька мода і вино, бельгійське пиво і шоколад, японське аніме – це все зразки реалізованої культурної експансії. І в цій сфері, Україні, нарешті є чим похвалитись. Всесвітня відомість української пісні «Щедрик» - це успіх культурної експансії України, яка, на жаль, не була системно продовжена.
По-п’яте, ідеологічна експансія. Це найпотужніший різновид, який полягає в пошуку нових шляхів розвитку цивілізації та демонстрації цього шляху іншим країнам і народам. Це формування способу життя і смислів, які сприймаються іншими. Ідеологічну експансію спробував здійснювати Радянський Союз, нацистська Німеччина. На сьогодні ідеологічну експансію здійснюють Сполучені Штати Америки у формі капіталістичної ліберальної моделі, країни ісламського світу у формі релігійного вчення, Російська Федерація, у формі сумнозвісного «руского міра». Очікувано, що скоро і Китай розпочне по всьому світу саме ідеологічну експансію на додаток до всіх вже реалізованих видів. Як вказує історія, саме ідеологічна експансія призводить до довготривалого лідерства, створюючи певну цивілізаційну модель, яку наслідують інші народи.
Ідея України
Чимало українців в умовах війни мріють про мир. Що цікаво, не про перемогу над ворогом і агресором, а про мир. Певною мірою це вияв слабкості, яка спонукає повернутися до комфортного минулого. Але мирна доба в Україні вже була. Як ми скористалися цим благословенним часом? Економіку зруйнували, країну розікрали... Вкрай сумнівно, що мрія про мир призведе до будь-якого прориву і поступу в майбутнє.
Сьогодні дедалі більшої популярності набуває ідея добробуту. Її зміст полягає в тому що «не чіпайте нас, дайте пожити». Однак в фарватері цієї ідеї ми будемо змушені одвічно наздоганяти розвинені країни, копіюючи формати, що вже застаріли раніше, ніж ми встигли їх запровадити в Україні. Власне, саме так і відбувається з українським прагненням вступити до ЄС. Допоки Україна добивається визнання своєї європерспективи, Великобританія вже прагне вийти з ЄС. І це лише початок відцентрових процесів, в які Україна не вписується через історичне відставання.
На останніх президентських виборах спрацювала всезагальна мрія про справедливого рятівника президента, який наче кращий син народу, прийде до влади, наведе порядок, поганих покарає, стару систему зруйнує. Але як свідчить практика, суспільство так само швидко руйнує свої ідеали, як і створює їх. Відтак, є ризик стрімкого розчарування та ще однієї деморалізації суспільства, що призведе до катастрофічного спаду етноенергетичного потенціалу українського народу.
Однак саме зараз в Україні, на фоні кризи сенсів, випадає гарна нагода для формулювання стратегічної Української ідеї-мрії, що змінить хід історії та наповнить наше буття змістом.
Українська Мрія має полягати в стрибкоподібному подоланні відставання та творенні нового світу, нової цивілізаційної моделі, яка буде передовою по багатьом параметрам. Показати всім, що ми можемо, на що здатні. Особливо тоді, коли від України вже нічого не очікують.
В свою чергу, Українська Мрія призведе до реалізації економічного дива і досягнення лідерських позицій по багатьом параметрам. Амбітна заявка на майбутнє не лише змобілізує етноенерегетичний потенціал українців, але й приверне увагу світової спільноти, залучить значні фінансові та людські капітали до України. Однозначно, така ідея лежить в площині експансії Київської держави на економічному, культурному, технологічному та ідеологічному рівнях. Майже так само, як було тисячу років тому, під час Київської Руси.
І сьогодні Україна даремно прагне наздогнати розвинені країни та намагається вписатися в існуючу геополітичну картину. Світ надто швидко змінюється, щоб під нього підлаштовуватися. Натомість, Україні час починати творити власний світ, новітню цивілізацію. І цілком може бути, що ця українська модель буде затребувана в усьому світі після чергових кризових економічних та геополітичних явищ, що можуть трапитись в близькій перспективі.
Як може виглядати Українська Мрія?
Ідею необхідно візуалізувати для того, щоб люди могли її масово сприймати. Українська Мрія – це аж ніяк не наукове формулювання чи детальне вичерпне визначення. Сухі слова не дадуть людям відчуття мрії, не запалять в їх уяві образ майбутнього.
Як може виражатися українська мрія про цивілізаційне лідерство?
Це будівництво першої в Європі випробувальної траси Гіперлупу на базі заводу «Моторсіч». Як би це не виглядало неймовірним, але це має відбутися саме в Україні. І ми можемо бути першими. А потім покрити всю територію України надсучасним і надшвидким видом транспорту.
Це запровадження безумовного основного доходу для кожного громадянина – допоки в світі про це лише говорять, Україна може почати впроваджувати цю революційну ідею принаймні на рівні локальних експериментів. І стати першою в світі країною, яка візьме стратегічний курс на подолання бідності і матеріальне забезпечення кожного громадянина.
Це розробка та будівництво першого в Європі справжнього Міста Майбутнього – Футурополіса, якому немає аналогів в усьому світі. Це проект рівня США, Арабських Еміратів, Південної Кореї чи Китаю. Але він може бути реалізований в самісінькому серці Європи. Для цього вже є передумови, адже проект Міста Майбутнього «Futuropolis» вже розробляється нашим благодійним фондом «Омріяна Країна», щоб бути реалізованим на місці закинутого міста Орбіта в Черкаській області на березі Дніпра.
Це запуск онлайн системи горизонтальної самоорганізації суспільства довкола спільних проектів на основі краудфандингу. Коли люди самостійно ініціюватимуть проекти і будуть об’єднуватись довкола них силами і ресурсами. Це принципово інша модель суспільства, де практично непотрібні будуть ієрархії і управління згори, а з’явиться горизонтальна система взаємодії. Цей проект вже готується в Україні і, коли він буде реалізований, в перспективі найближчих 20-30 років він зможе змінити образ людства.
Це модернізація класичної політичної моделі з її трьома гілками влади і введенням четвертої гілки влади – стратегічної – уособлюваної президентом. Формування майбутнього, стратегування розвитку країни, оцінка глобальних викликів та підготовка країни до них – ось такими можуть бути функції президента України, в той час як парламент, уряд і суди справно виконуватимуть свої функції. Відтак, Україна може стати першою країною в світі зі стратегічною гілкою влади.
Україна може здійснити фінансову реформу, експериментально запровадивши демереджеві електронні гроші, чого на сьогодні немає ніде в світі. А на їх базі створити принципово іншу податкову систему, що не має нічого спільного з класичним уявленням про податки.
А на додачу до всього цього, Україна першою в світі може докорінно перебудувати свою систему освіти, створивши глобальний освітній сервіс, в якому дистанційно будуть навчатися діти з усієї планети, різними мовами, з різним кольором шкіри та релігійними уявленнями. Однак навчатимуться вони за нашими освітніми програмами. Така собі освітня експансія та вплив на розвиток людства через виховання дітей по всьому світу…
Зрештою, Українська Мрія – це побудова цивілізаційної моделі на основі любові до людини, де фундаментальною цінністю буде любов, а ідеалом соціального розвитку – психічно розвинена, реалізована людина, для якої створюватиметься максимум можливостей. Досягнення свободи, гармонії та краси на соціальному рівні - саме на основі простих і доступних істин можлива ідеологічна експансія України.
Хіба не так створюється майбутнє людства?
Заявка на лідерство
Важливо розуміти, що глобальне лідерство – це не про найбільшу армію у світі. Не про контроль фінансових потоків світу. І вже точно не про найбільшу територію держави на планеті.
Лідерство України – це здатність давати відповіді на виклики часу, це здатність формувати новий шлях розвитку людства і запропонувати світові нову цивілізаційну модель. Україні є чим збагатити світ!
Так вже було неодноразово. На нашій землі вперше була написана конституція. Саме тут існувала найпотужніша держава Середньовічної Європи – Русь. Саме на цій землі, в цивілізації Трипілля-Кукутень з’явився знак Ін-Янь набагато раніше, ніж він з’явився в Китаї.
Ми вже неодноразово були лідерами, були першими. Відтак, ми зможемо ними стати ще раз!
Тепер залишається хіба що невелике технічне завдання - захопити мрією широкі верстви населення. Суспільство має її відчути, прожити, зробити візію майбутнього частиною свого світогляду, прив’язатися до неї емоційно.
Чому це питання суто технічне? Тому що на сучасному рівні розвитку інформаційних технологій суспільство можна захопити будь-якою ідею. І часто цим користуються в недобрих намірах, пророщуючи в суспільстві усілякий ідейний бур’ян.
Наше ж завдання – зростити в українському суспільстві мрію. Адже майбутнє – це не те, що наступає. Це те, що ми створюємо!